покудланий
ПОКУ́ДЛАНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до поку́длати.
Мав [Агапіт] могутню величезну голову з мальовничо покудланим чорним заростом, не покритим, як то водилося у ромеїв, жодною шапкою (П. Загребельний).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- покудланий — поку́дланий дієприкметник Орфографічний словник української мови
- покудланий — див. кошлатий Словник синонімів Вусика
- покудланий — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до покудлати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- покудланий — ПОКУ́ДЛАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до поку́длати. Мав [Агапіт] могутню величезну голову з мальовничо покудланим чорним заростом, не покритим, як то водилося у ромеїв, жодною шапкою (Загреб., Диво, 1968, 336). Словник української мови в 11 томах