1. Словник української мови у 20 томах

покутній

ПОКУ́ТНІЙ, я, є.

Який знаходиться на покутті чи біля покуття.

Як у хату увійшла, припала [Катря] на лаві, схилившись на покутнє віконечко (Марко Вовчок);

Бараболя .. спішить до своєї невеличкої кімнати, підіймає з покутнього косинця образ святої Ганни і дістає з-під нього кілька списаних цифрами аркушів (М. Стельмах);

// Признач. для покуття.

Покутній вінок;

// Який здійснюється, відбувається і т. ін. на покутті.

На однім крилі [стола] й на другім розмова ішла тихше; а все ж на веселих обличчях гостей можна було помітити, що покутня радість крайком зачепила й їх (Панас Мирний);

* Образно. Зачинилось в Україні Покутнє віконце, Заховалось під землею Українське сонце. Умер кобзар! (О. Кониський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. покутній — Покаянний; (- місце в хаті) біля покуття. Словник синонімів Караванського
  2. покутній — -я, -є. Який знаходиться на покутті чи біля покуття. || Признач. для покуття. Покутній вінок. || Який здійснюється, відбувається і т. ін. на покутті. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. покутній — поку́тній прикметник від: по́куття Орфографічний словник української мови
  4. покутній — По́ку́тній, -ня, -нє Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. покутній — ПОКУ́ТНІЙ, я, є. Який знаходиться на покутті чи біля покуття. Як у хату увійшла, припала [Катря] на лаві, схилившись на покутнє віконечко (Вовчок, І, 1955, 218); Бараболя.. Словник української мови в 11 томах
  6. покутній — Покутній, -я, -є Находящійся возлѣ покутя. Покутня стіна. Мил. 171. Покутнє вікно. Вас. 193. Перейду я сінечки і оту покутню лаву, перебула поговори, перебуду й славу. Мет. 87. Під покутнім, віконечком як голубка гула. Чуб. V. 552. 2) Покаянный. Я з себе верету покутню зняв. К. ПС. 115. Словник української мови Грінченка