покуття
ПО́КУТТЯ, я, с.
В українській селянській хаті – куток, розміщений по діагоналі від печі, та місце біля нього.
[Тиміш:] Милості просимо в господу... Дуже, дуже раді, що завітали. Сідайте на покуття (М. Кропивницький);
На покутті посадили найдорожчого гостя – сивого інженера, який приїхав останнім (В. Гжицький).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- Покуття — Поку́ття іменник середнього роду історичний регіон в Україні Орфографічний словник української мови
- покуття — див. куток Словник синонімів Вусика
- покуття — -я, с. В українській селянській хаті – куток, розміщений по діагоналі від печі, та місце біля нього. Великий тлумачний словник сучасної мови
- Покуття — Поку́ття, -ття, -ттю; поку́тський Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- покуття — ПО́КУТТЯ, я, с. В українській селянській хаті — куток, розміщений по діагоналі від печі, та місце біля нього. [Тиміш:] Милості просимо в господу… Дуже, дуже раді, що завітали. Сідайте на покуття (Кроп. Словник української мови в 11 томах
- Покуття — Покуття, покутя, -тя с. 1) Красный уголъ. Рудч. Ск. II. 27. Закопав під покуттям. Мнж. 59. Посажу батька та на покутті. Чуб. V. 699. Узвар на базар, а кутя на покутє. Ном. № 343. 2) покутє. Страна при Прутѣ, Черемушѣ до Днѣстра какъ сѣверной границы. Kolb. I. 3, 17, 339. Словник української мови Грінченка