1. Словник української мови у 20 томах

полазник

ПОЛА́ЗНИК, а, ч., діал.

Той, хто прийде до хати на Новий рік.

За народним віруванням перший полазник приносить до хати щастя або невдачу (з наук.-попул. літ.);

Оскільки щастя сім'ї упродовж року залежало нібито від “полазника”, намагались у ці дні не заходити першими до хати, .. остерігаючись, щоб люди не відібрали “полаз”, тобто щастя “на добиток” (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. полазник — див. полазець. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. полазник — Полазник, -ка м. Тотъ, кто первый войдетъ во дворъ или избу въ полаз. Желех. Въ другихъ мѣстахъ Галиціи полазників бываетъ два: на Введеніе (21 ноября) и на Рождество. МУЕ. III. 51, 59. На Воведенія перший полазник. Словник української мови Грінченка