1. Словник української мови у 20 томах

полежати

ПОЛЕ́ЖАТИ, жу, жиш, док.

1. Лежати якийсь час.

По обіді отець Харитін любив полежати й навіть книжку почитати (І. Нечуй-Левицький);

– Ми йому і те і се, а він полежить .. та знову на весь сарай: “Де мій екіпаж?..” (О. Гончар);

Тане й тане мій Василько, як свічка. Полежав, похирів – та навесні й переставився (Марко Вовчок);

Приїхали на другий день Оксенові брати, повезли у Зіньків, у лікарню. Полежав там Оксен два місяці (Григорій Тютюнник).

2. Лежати протягом певного часу, не розвиваючись, не просуваючись далі (про справу, рукопис і т. ін.).

Поему скінчила, але виходить так, що їй ще полежати треба (Леся Українка).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. полежати — -жу, -жиш, док. 1》 Лежати якийсь час. 2》 Лежати протягом певного часу, не розвиваючись, не просуваючись далі (про справу, рукопис і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. полежати — поле́жати дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. полежати — Поле́жати, -ле́жу, -ле́жиш; поле́ж, -ле́жте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. полежати — ПОЛЕ́ЖАТИ, жу, жиш, док. 1. Лежати якийсь час. По обіді отець Харитін любив полежати й навіть книжку почитати (Н.-Лев., III, 1956, 88); — Ми йому і те і се, а він полежить.. та знову на весь сарай: «Де мій екіпаж?.. Словник української мови в 11 томах
  5. полежати — Полежати, -жу, -жиш гл. Полежать. Хоч під лавою полежу та на хорошого поглежу. Ном. № 8491. Словник української мови Грінченка