полежати
ПОЛЕ́ЖАТИ, жу, жиш, док.
1. Лежати якийсь час.
По обіді отець Харитін любив полежати й навіть книжку почитати (Н.-Лев., III, 1956, 88);
— Ми йому і те і се, а він полежить.. та знову на весь сарай: «Де мій екіпаж?..» (Гончар, IV, 1960, 36);
Тане й тане мій Василько, як свічка. Полежав, похирів — та навесні й переставився (Вовчок, І, 1955, 278);
Приїхали на другий день Оксенові брати, повезли у Зіньків, у лікарню. Полежав там Оксен два місяці (Тют., Вир, 1964, 22).
2. Лежати протягом певного часу, не розвиваючись, не просуваючись далі (про справу, рукопис і т. ін.).
Поему скінчила, але виходить так, що їй ще полежати треба (Л. Укр., V, 1956, 173).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- полежати — -жу, -жиш, док. 1》 Лежати якийсь час. 2》 Лежати протягом певного часу, не розвиваючись, не просуваючись далі (про справу, рукопис і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- полежати — поле́жати дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- полежати — ПОЛЕ́ЖАТИ, жу, жиш, док. 1. Лежати якийсь час. По обіді отець Харитін любив полежати й навіть книжку почитати (І. Нечуй-Левицький); – Ми йому і те і се, а він полежить .. та знову на весь сарай: “Де мій екіпаж?..” (О. Словник української мови у 20 томах
- полежати — Поле́жати, -ле́жу, -ле́жиш; поле́ж, -ле́жте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- полежати — Полежати, -жу, -жиш гл. Полежать. Хоч під лавою полежу та на хорошого поглежу. Ном. № 8491. Словник української мови Грінченка