полечко
ПО́ЛЕЧКО, а, с.
Зменш.-пестл. до по́ле.
З малим сином сиротою жила [Соломія]. Скільки раз оце полечко орала і засівала, скільки раз жала на ньому хліб! (І. Цюпа).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- полечко — -а, с. Зменш.-пестл. до поле. Великий тлумачний словник сучасної мови
- полечко — по́лечко іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- полечко — ПО́ЛЕЧКО, а, с. Зменш.-пестл. до по́ле. Колгоспне полечко — ні нужди, ні горечка (Укр.. присл.., 1955, 348); З малим сином сиротою жила [Соломія]. Скільки раз оце полечко орала і засівала, скільки раз жала на ньому хліб! (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 50). Словник української мови в 11 томах
- полечко — Полечко, -ка с. ум. отъ поле. Словник української мови Грінченка