поливатися

ПОЛИВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ПОЛИ́ТИСЯ, поллю́ся, поллє́шся і рідко ПОЛЛЯ́ТИСЯ, полля́юся, полля́єшся і поллю́ся, поллє́шся, док.

1. Обливатися чим-небудь.

* Образно. Земля козача зайнялась І кров' ю, сину, полилась (Т. Шевченко);

// Покриватися краплями поту, сліз і т. ін.

Червоне лице його як стиглий кавун зробилося, роздалося ушир, полилося потом (Панас Мирний).

2. тільки док. Почати литися (у 1 знач.) струменем.

Мужики цікаві стали, Чи ті кості білі всюди, Чи блакитна кров поллється, Як пробити пану груди? (Леся Українка);

Полилася з тихим бульканням вода в корито (Григорій Тютюнник);

// Розлитись, потекти через край.

Мотря сіпнула глиняника до себе; шматок горшка зостався в Карпових руках. Червона глина полилась по землі (І. Нечуй-Левицький);

Води [в річці] ще побільшало. Якби ще на пів-аршина піднялась угору, то полилась би через греблю (Б. Грінченко);

// безос.

Налив [Матюха] чарку повну, аж на скатертину полилось (А. Головко);

// Почати рясно котитися великими краплями (про піт, сльози).

Сльози градом полились з очей (Панас Мирний).

3. тільки док., перен. Проникнути кудись, поширитися десь (про світло, повітря і т. ін.); розповсюдитися.

Одчинила вона двері в пекарню, а звідтіль полився світ широкою хвилею (І. Нечуй-Левицький);

Його [місяця] примарне химерне сяйво крадькома полилося крізь відчинене вікно в кімнату (О. Донченко);

Раптом хтось віконце відчинив, М'яке повітря ніжно полилося (М. Рильський);

// Поширитися, рознестися у просторі (про звуки, музику і т. ін.).

Над шляхом понеслась-полилася, наче срібний дзвіночок, жайворонкова пісня (Панас Мирний);

В кімнату полились звуки оркестру (А. Головко).

4. тільки док., перен. Почати лунати (про слова, розмову і т. ін.); зазвучати.

Полились, як струм, наелектризовані, гарячі Сашині слова (О. Донченко);

Щоб техніка тобі здалась, щоб слухалась машина, .. Розмова тихше полилась. Так батько учить сина (П. Дорошко).

5. тільки док., перен. Почати переміщатися (про багатьох або велику кількість чого-небудь).

Заворушилось і все стовпище в дворі і широкою хвилею полилось з воріт на вулицю (І. Нечуй-Левицький);

Юрба й собі полилася за ними аж за село... (А. Головко).

6. тільки недок. Пас. до полива́ти.

Розписані вироби [з глини] після сушіння випалювались, а потім поливались безбарвною прозорою або кольоровою поливою (з наук. літ.).

◇ Кров (рідко крі́вця) [рі́ками] ллє́ться (тече́, розлива́ється, пролива́ється і т. ін.) / полила́ся (потекла́, розлила́ся, пролила́ся і т. ін.) див. кров;

Ли́тися / поли́тися рі́чкою (річка́ми, ріко́ю і т. ін.), див. ли́тися;

(1) Полива́тися слізьми́ (сльоза́ми) – гірко плакати; ридати.

Слухаючи, Катря поливалася слізьми (Марко Вовчок).