поливати

ПОЛИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОЛИ́ТИ, поллю́, поллє́ш і рідко ПОЛЛЯ́ТИ, полля́ю, полля́єш і поллю́, поллє́ш, док.

1. кого, що і без дод. Ллючи рідину, змочувати кого-, що-небудь; обливати когось, щось.

Двоє-троє ще перегортали уважно та поливали порозтягану пригорілу солому та дерево, боячися, щоб не заховалася де іскра (Б. Грінченко);

Дерев'яну підлогу тут, видно, часто поливали холодною водою, щоб було не так жарко (О. Гончар);

Увійшовши в село, перші піхотні частини, крім води, нічого для себе не вимагали .. Одні пили її відразу по чверть відра, інші поливали голову або похапцем обливалися до пояса (Ірина Вільде);

Замету тобі стежки І поллю з відра, Як ітимеш від ріки До мого двора (П. Воронько);

* Образно. Південне сонце, червоне та палюче, .. гарячими бризками поливало греблю (Г. Коцюба);

// Зволожувати або орошати ґрунт для поліпшення росту рослин.

Як сіяла руту, Грядки поливала; Ще й воду носити Миленького звала (Я. Щоголів);

Василь .. ходив між рядочками і з відра поливав молоді стебла махорки (О. Десняк);

Марина полила деревце з обох цеберок (А. Головко);

* Образно. З давніх-давен цю землю рясно поливали війни людською кров'ю (І. Волошин);

// Змочувати болюче місце рідиною, що сприяє видужанню, зціленню від хвороби.

Шатнулись, різних трав нарвали, Зцілющої води примчали, .. І все те вкупі сколотивши, Якісь слова наговоривши, Енею рану полили (І. Котляревський);

Василина почувала, що в неї ноги неначе хто полив цілющою водою: ноги вже не боліли (І. Нечуй-Левицький);

// Оббризкувати, кропити чимсь кого-, що-небудь.

Від згарищ повітря було отруєне, дарма що імператор наказав полити парфумами меблі і підлогу в залі (П. Кочура);

// Додавати до страви якусь приправу для поліпшення її смаку.

Учистив Хома якраз [макітру вареників], масличком [маслечком] поливаючи та у сметану обмокуючи (Г. Квітка-Основ'яненко);

* Образно. – Тобі [Старцю] добре в світі буде, Біля тебе будуть люди На кишеню поглядати, Медом речі поливати (Л. Глібов).

2. тільки док., чим, на що і без дод. Почати лити, литися.

Знялася буря, дощ полив (П. Грабовський);

Полив ще сильніший дощ, увесь обрій затягло густою завісою (Ю. Збанацький);

* Образно. Двері одхилилися, світ місячний полив, як у яму, своє сяйво у темні сіни (Панас Мирний);

// безос.

[Харитон:] Вчора зовсім було насупилося на дощ, думка шибала: ось-ось поллє (М. Кропивницький).

3. тільки док. Лити (у 2 знач.) якийсь час.

За вікном січе і січе дощ. А коли отак поллє до ночі, .. то й зовсім обвалиться [стеля] (І. Цюпа).

4. що, спец. Покривати поливою (у 1 знач.); глазурувати.

5. що, розм. Відзначати покупку чого-небудь випивкою.

А поїхати на базар чи на ярмарок? Чоботи треба? Треба!.. А полити їх треба? (Остап Вишня).

(1) Полива́ти / поли́ти вогне́м (мета́лом, свинце́м і т. ін.) – обстрілювати суцільними чергами.

Втягнутий у завулок кулемет тепер поливав вогнем темний майдан (П. Панч);

Кинулись [карателі] .. до лісу, та й ну стріляти по своїх, по дорозі. А з дерев, із засідок наші їх свинцем поливали (І. Муратов);

(2) Полива́ти / поли́ти з автома́та (з кулеме́та, з міноме́та і т. ін.) – інтенсивно обстрілювати кого-небудь.

Я з першого пострілу поклав вартового, а потім почав поливати з автомата гітлерівців, що метушились по мосту (Ю. Збанацький).

◇ Облива́ти (обкида́ти, полива́ти і т. ін.) / обли́ти (обки́дати, поли́ти і т. ін.) бру́дом (боло́том, грязю́кою і т. ін.) див. облива́ти;

(3) Полива́ти / поли́ти по́том, зі сл. зе́млю, по́ле і т. ін. – важко працювати, трудитися, обробляючи землю.

Сидить смерд на землі, та не він господар; оре землю, поливає її своїм потом, та бояринові і князеві кращу частку врожаю мусить давати (А. Хижняк);

Перебивався [Гордіїв рід] тим, що абияк орав, скородив, засівав, поливав потом запорізькі волелюбні степи (Л. Дмитерко);

Поли́тий по́том.

– Вся земля наша, одвіку, бо кожна грудка, кожен упруг политі потом (М. Коцюбинський);

(4) Полива́ти / поли́ти по́том зе́млю (по́ле і т. ін.) – важко працювати, трудитися, обробляючи землю, поле і т. ін.

– Коли одібрали ниву, то хай же я краще у воді бовтатимусь, ніж своїм потом чужу землю поливатиму... (Л. Яновська);

(5) Полива́ти (облива́ти, рідко обмива́ти) / поли́ти (обли́ти, рідко обми́ти) [гірки́ми (гаря́чими, рясни́ми)] слізьми́ (сльоза́ми, сльозо́ю і т. ін.) кого, що і без дод. – гірко плакати над ким-, чим-небудь або через когось, щось.

“Буду в руки златоглави, Китайки хапати, І знаки твої криваві Слізьми обливати...” (П. Куліш);

Гомоніли одрадяни про несподіване Федорове щастя .. Коли б ще не довелося Федорові гіркими слізьми поливати те покумання... (Панас Мирний);

Живий жаль брав дівчину за серце, рясними слізьми обливала вона .. лице (М. Коцюбинський);

Татко ручку доні цілував і гіркими сльозами обливав (Леся Українка);

Раптом убіг до кімнати Поет Тарас Григорович Шевченко, Стискає Олдріджа в міцних обіймах, Гарячими сльозами обливає (М. Рильський);

Він [Т. Г. Шевченко] писав і не знав, що тисячі жінок поливатимуть сльозами його щирі, його гнівні рядки, його “Катерину” (О. Іваненко);

Він читав його [“Кобзар”], коли на душі було важко, читав і поливав сльозою читане (Ю. Збанацький);

Хотіла – не хотіла Мелася, а відпустила братіка, обмивши слізоньками (Г. Квітка-Основ'яненко);

Я ж обмила свою душу слізьми .., тебе шукаючи! Я ж виплакала очі, тебе виглядаючи! (І. Нечуй-Левицький).