1. Словник української мови у 20 томах

полковничиха

ПОЛКО́ВНИЧИХА, и, ж., розм.

Те саме, що полко́вниця.

Одна відставна стара полковничиха кинулась на пишного архідиякона і в екстазі поцілувала його в плече (О. Довженко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. полковничиха — -и, ж., розм. Те саме, що полковниця. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. полковничиха — полко́вничиха іменник жіночого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  3. полковничиха — ПОЛКО́ВНИЧИХА, и, ж., розм. Те саме, що полко́вниця. Одна відставна стара полковничиха кинулась на пишного архідиякона і в екстазі поцілувала його в плече (Довж., І, 1958, 43). Словник української мови в 11 томах