положений
ПОЛО́ЖЕНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до положи́ти.
Підвівши праву руку, взяв [цар Соломон] нею положену обік себе на гаптованій подушці невеличку чорну паличку з великим, блискучим діамантом на кінці (І. Франко);
Скиндячки на головах усе по-харківськи положені, коси у дрібушки позаплітувані (Г. Квітка-Основ'яненко);
// діал. Розташований.
Ми переїхали до Кімполунга, малого провінціального містечка, чудово положеного між горами (О. Кобилянська);
// поло́жено, безос. пред.
Неважке чиновниче збіжжя зложене було у невеличкий чемодан і положено у ногах поштаря (Панас Мирний);
Поле поорано, поле зскороджено; Повне і чисте зерно В землю, дощем перелиту, положено, Поки не встане воно (Я. Щоголів).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- положений — Поло́жений. Розташований. Був се богатий панотець. В него вже була одна хата в Чернівцях, але що була положена на передмістю, то він для більшої вигоди хотів докупити ще й хороший домок на Альбертиньскій улиці (Галіп, 5); Ми переїхали до Кімполюнха... Українська літературна мова на Буковині
- положений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до положити. || положено, безос. присудк. сл. || діал. Розташований. Великий тлумачний словник сучасної мови
- положений — поло́жений дієприкметник Орфографічний словник української мови
- положений — ПОЛО́ЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до положи́ти. Підвівши праву руку, взяв [цар Соломон] нею положену обік себе на гаптованій подушці невеличку чорну паличку з великим, блискучим діамантом на кінці (Фр. Словник української мови в 11 томах