полотнина

ПОЛОТНИ́НА, и, ж.

1. Невеликий шматок тканини (перев. білої).

Збоку .. сидів Омелян. Маруся навпомацки перев'язувала йому білою полотниною ногу (П. Панч);

На столику Катерина розгорнула полотнину й показала з десяток шматків жовтого, як масло, сала (С. Чорнобривець).

2. розм. Домоткане полотно.

Я простий сіроокий хлопчина – Син своєї нової землі, На мені галіфе з полотнини, І мені славно жити в селі (М. Стельмах);

* Образно. Під ногами скрип та рип Сніжна полотнина (П. Воронько);

* У порівн. Під дужими ударами їхніх весел лодія швидко линула вперед, позад неї .. стелився, як біла полотнина, запінений слід (С. Скляренко).