1. Словник української мови у 20 томах

полуночник

ПОЛУНО́ЧНИК, а, ч., розм., рідко.

Той, хто довго не лягає спати, займається чим-небудь до пізньої ночі.

Коли Сашко Чайка повернувся від Василя Васильовича, йому відчинив двері дід Савелій. – Полуночники, полуночники, – забурмотів спросоння дід (О. Донченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. полуночник — полуно́чник іменник чоловічого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
  2. полуночник — ПОЛУНО́ЧНИК, а, ч., розм., рідко. Той, хто довго не лягає спати, займається чим-небудь до пізньої ночі. Коли Сашко Чайка повернувся від Василя Васильовича, йому відчинив двері дід Савелій. — Полуночники, полуночники, — забурмотів спросоння дід (Донч., II, 1956, 365). Словник української мови в 11 томах