польовий

ПОЛЬОВИ́Й, а́, е́.

1. Прикм. до по́ле.

Дмитро жадібно вдихав те, незвичайного смаку, повітря і не мав сили відірвати очей від безмежжя польових просторів (Ю. Збанацький);

// Який росте або водиться в полі.

Пастушок Петруня плете з польових квіток вінок (С. Васильченко);

Іскряно й яро червоніють цілі різи польового маку (І. Нечуй-Левицький);

Польові миші;

// Який знаходиться, пролягає і т. ін. у полі.

Той таємний, темний отвір – це була вузенька, колись досить глибока польова криниця (І. Франко);

Польова доріжка стелилася між високими хлібами (О. Гончар);

// Характерний для поля; який буває в полі.

Сонце стояло якраз над головою; не гріло – палило; польовий вітер такий сухий, гарячий (Панас Мирний);

Я вдихаю на повні груди польове повітря (Л. Смілянський);

// Признач. для використання в полі.

Польовий обприскувач “Зара”.

2. Пов'язаний з обробленням поля, ниви.

Там [у місті] оселились люди не польової праці – гречкосії та хлібороби, а... ремісники, купці, крамарі (Панас Мирний);

// у знач. ім. польови́й, во́го, ч., заст. Наглядач за виконанням робіт на панському полі.

Люде громадять панське сіно на панщині, .. а польовий .. б'є людей палюгою (Сл. Б. Грінченка);

Прийшов я додому Та ще не встиг сісти, А польовий їде, кричить: “Давай коням їсти!” (з думи).

3. Який діє, використовується в бойових чи похідних умовах.

Час від часу дзвонив польовий телефон, і капітан Сидорчук нервово хапав трубку (Ю. Бедзик);

Один дуже важкий танк зупинився біля польового лазарету (Ю. Яновський);

Польовий суд.

4. Пов'язаний з діями у виїзних умовах.

Точність, портативність, простота приладів польової лабораторії досить швидко здобули їй популярність у будівельників (з газ.);

// у знач. ім. польові́, ви́х, мн. Надбавка до заробітної плати геологам, будівельникам і т. ін. на час роботи у виїзних умовах.

Членам експедиції вчасно виплатили польові.

5. спец. Те саме, що мисли́вський.

Польові якості собаки.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me