1. Словник синонімів української мови

польовий

МИСЛИ́ВСЬКИЙ, ЛОВЕ́ЦЬКИЙ, ЗВІРОЛОВЕ́ЦЬКИЙ, ЗВІРОБІ́ЙНИЙ, СТРІЛЕ́ЦЬКИЙ, ПОЛЬОВИ́Й, УЛО́ВЧИЙ (ВЛО́ВЧИЙ) (про собак та їхні якості). Це була хороша мисливська рушниця (З. Тулуб); За кілька днів до відкриття мисливського сезону ми вже дебатуємо: куди? (О. Гончар); Клавда переодяглася в ловецький одяг і поїхала (Ірина Вільде); Вважаю, що шхуну негайно треба послати в Мурманськ на ремонт, щоб встигнути взяти участь у весняній звіробійній кампанії (М. Трублаїні); Одної прегарної днини лунали лісисті пригірки Зелеменя голосами стрілецьких рогів і криками численних стрільців (І. Франко); Польові якості собак; — А ти, Уласе, доглядатимеш моїх вловчих собак, моїх коней (І. Нечуй-Левицький). — Пор. 1. мисли́вець.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. польовий — Людина, що стереже поля [VI] — сторож на полях [IV] Словник з творів Івана Франка
  2. Польовий — Польови́й прізвище Орфографічний словник української мови
  3. польовий — (сторож) лановий; (- квіти) дикий; (- бригаду) рільничий; (- кухню) виїзний; (суд) військовий; (- пошту) фронтовий; (телефон) похідній, похідний. Словник синонімів Караванського
  4. польовий — [пол'овий] м. (на) -вому/-л'оув'ім, мн. -л'оув'і Орфоепічний словник української мови
  5. польовий — -а, -е. 1》 Прикм. до поле. || Який росте або водиться в полі. || Який знаходиться, пролягає і т. ін. у полі. || Характерний для поля; який буває в полі. || Признач. для використання в полі. 2》 Пов'язаний з обробленням поля, ниви. || Признач. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. польовий — ПОЛЬОВИ́Й, а́, е́. 1. Прикм. до по́ле. Дмитро жадібно вдихав те, незвичайного смаку, повітря і не мав сили відірвати очей від безмежжя польових просторів (Ю. Збанацький); // Який росте або водиться в полі. Словник української мови у 20 томах
  7. польовий — Польови́й, -ва́, -ве́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. польовий — ПОЛЬОВИ́Й, а́, е́. 1. Прикм. до по́ле. Дмитро жадібно вдихав те, незвичайного смаку, повітря і не мав сили відірвати очей від безмежжя польових просторів (Збан., Переджнив’я, 1960, 81); // Який росте або водиться в полі. Словник української мови в 11 томах
  9. польовий — Польови́й, -а́, -е́ 1) Полевой. Чорне кучеряве волосся, заквітчане польовими квітками. Мир. ХРВ. 6. Кукіль, то польового дідька робота. Ном. № 10140. 2) — вого. Надсмотрщикъ за полевыми работами. Kolb. І. 68. Люде громадять панське сіно на паньщині... Словник української мови Грінченка