полюбитися
ПОЛЮБИ́ТИСЯ, люблю́ся, лю́бишся; мн. полю́бляться; док.
1. з ким і без дод. Відчути гарячу сердечну прихильність одне до одного (про осіб різної статі); покохати одне одного.
Полюбилася я, Одружилася я З безталанним сиротою – Така доля моя! (Т. Шевченко);
Вони зустрічались кілька разів у княжому саду, але так нічого одне одному не сказали, тільки відчули, що полюбились навіки (С. Скляренко);
// Ви́кликати, збудити почуття любові в особи протилежної статі.
Полюбився їй один парубок (Марко Вовчок);
І хоч би знати: за що полюбилася йому Груня? (К. Гордієнко).
2. Відчути глибоку повагу, товариську відданість одне до одного.
Полюбилися хлопці .. Увечері Яким забирався до книжки, до письма, просив Олексу, щоби йому дещо показував (С. Ковалів).
3. тільки 3 ос., кому. Припасти до вподоби, до смаку; сподобатися.
Вона [Христя] сама не знає, чого ся Мар'я так їй полюбилася (Панас Мирний);
Мені вже встигла полюбитися дідусева робота (Ю. Збанацький).
Значення в інших словниках
- полюбитися — -люблюся, -любишся; мн. полюбляться; док. 1》 з ким і без додатка. Відчути гарячу сердечну прихильність одне до одного (про осіб різної статі); покохати одне одного. || Викликати, збудити почуття любові в особи протилежної статі. Великий тлумачний словник сучасної мови
- полюбитися — полюби́тися дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- полюбитися — КОХА́ТИСЯ (про осіб різної статі — почувати, виявляти один до одного глибоку сердечну прихильність), ЛЮБИ́ТИСЯ, ЛИЦЯ́ТИСЯ діал., НА́ВИДІТИСЯ діал., ЛЮБУВА́ТИСЯ діал. — Док.: покоха́тися, полюби́тися. Словник синонімів української мови
- полюбитися — ПОЛЮБИ́ТИСЯ, люблю́ся, лю́бишся; мн. полю́бляться; док. 1. з ким і без додатка. Відчути гарячу сердечну прихильність одне до одного (про осіб різної статі); покохати одне одного. Полюбилася я, Одружилася я З безталанним сиротою — Така доля моя! (Шевч. Словник української мови в 11 томах
- полюбитися — Полюбитися, -блюся, -бишся гл. 1) Полюбить другъ друга. 2) Понравиться. Полюбиться її він мосці і стане бісики пускать. Словник української мови Грінченка