полювати
ПОЛЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок., кого, що, без прям. дод.
1. Шукати і переслідувати диких звірів, птахів і риб з метою убити чи зловити їх.
Чуєш .. гук людський, топіт, біганину, а рушниці одно і знай – палять, гукають – ото Ратієв полює зайців у садку (Панас Мирний);
Напередодні кілька солдат і козаків полювали на диких свиней (З. Тулуб);
// Нападати на звірів, птахів, риб з метою добування поживи (про хижаків).
Звірі полювали один на одного, дрібнота рятувалася від хижаків (О. Донченко);
Під берегом, у тихій заводі, ударила хижа щука, полюючи за мальком (А. Шиян).
2. перен. Намагатися напасти на чий-небудь слід, виявляти місцеперебування когось; вистежувати.
– Нехай ваш Юрко десь ховається, а я побіжу до Григорка – вони [жандарми] і на Марка полюють (П. Козланюк).
3. перен., розм. Намагатися взяти під свій вплив, прагнути підкорити, обдурити і т. ін. кого-небудь.
– Хорт, що ним пани хотять [хочуть] нас, наче зайців тих, полювати! .. Он хто такий твій чоловік! – вигукували сусідки (Панас Мирний);
Всі інші почуття відступили перед страхом, що ця людина, яка її так жорстоко обдурила, полює тепер на її коханого сина (М. Руденко).
Значення в інших словниках
- полювати — (звіра) цькувати, ловити; (на кого) вистежувати кого. Словник синонімів Караванського
- полювати — [пол'уватие] поул'уйу, поул'уйеиш Орфоепічний словник української мови
- полювати — -юю, -юєш, недок., перех. і неперех. 1》 Шукати і переслідувати диких звірів, птахів і риб із метою убити чи зловити їх. || Нападати на звірів, птахів, риб із метою добування поживи (про хижаків). 2》 перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
- полювати — полюва́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- полювати — ганя́ти (ганя́тися, полюва́ти і т. ін.) за двома́ зайця́ми. Намагатися одночасно здобути успіх у двох і більше справах; братися за кілька справ одночасно. Приїхав він саме тоді, коли Друзь ні про що, крім Василя Максимовича, не мав права думати. Фразеологічний словник української мови
- полювати — СТЕ́ЖИТИ (здійснювати нагляд за ким-, чим-небудь, виявляючи, з'ясовуючи щось, викриваючи когось з метою упіймати і т. ін.), ВИСТЕ́ЖУВАТИ, ПРОСТЕ́ЖУВАТИ, СЛІДКУВА́ТИ, НАГЛЯДА́ТИ, НАЗИРА́ТИ, ПОЗИРА́ТИ, ПІДГЛЯДА́ТИ, ПИЛЬНУВА́ТИ, ЧАТУВА́ТИ, ПОЛЮВА́ТИ... Словник синонімів української мови
- полювати — Полюва́ти, -лю́ю, -лю́єш на кого Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- полювати — ПОЛЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок., перех. і неперех. 1. Шукати і переслідувати диких звірів, птахів і риб з метою убити чи зловити їх. Чуєш.. Словник української мови в 11 томах
- полювати — Полювати, -люю, -єш гл. 1) Охотиться. Полювали вони, полювали цілий день і нічого не виполювали. Рудч. Ск. II. 75. 2) Имѣть желаніе къ случкѣ (о коровѣ). Бабо! а що це ви жито жарите? — Та тут, не вам кажучи, телиця полює. Словник української мови Грінченка