полютувати
ПОЛЮТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., розм.
Лютувати якийсь час.
Розум погоджується з тобою, а совість вигляне, як промінь з-за хмари, і знову недобре тривожиться серце, перепитує: чи маєш право їсти незароблений хліб, чи можеш сидіти тут, в затишному кутку, коли твої брати грудьми зупиняють вороже залізо? Прийде увечері лісник, кинеться до нього і знову почує те саме: облави, роз'їзди, автоматники женуть полонених, умирають люди з голоду в таборах. – Почекай, полютують трохи тут – далі поїдуть. – Терпцю нехватає, Максиме Петровичу (М. Стельмах).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- полютувати — -ую, -уєш, док., розм. Лютувати якийсь час. Великий тлумачний словник сучасної мови
- полютувати — полютува́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- полютувати — ПОЛЮТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., розм. Лютувати якийсь час. Словник української мови в 11 томах
- полютувати — Полютува́ти, -ту́ю, -єш гл. 1) Позлиться. побѣситься. 2) Попаять. Словник української мови Грінченка