1. Словник української мови у 20 томах

полякати

ПОЛЯКА́ТИ, а́ю, а́єш, док., кого.

1. Злякати всіх або багатьох.

Уже аж у самому місті почали люди розходитися, то кленучи, то сміючись з навіжених хлоп'ят, що так полякали усіх городян (Панас Мирний);

З вагона ніхто більше не вистрибнув. Постріли вартових полякали ув'язнених (І. Багмут).

2. Лякати якийсь час.

Годі, коню, в стійлі спати, Підем ляхів полякати! (Л. Боровиковський);

– Полякай, синок, батька. Лякай, Васю, лякай (О. Ковінька).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. полякати — -аю, -аєш, док., перех. 1》 Злякати всіх чи багатьох. 2》 Лякати якийсь час. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. полякати — поляка́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. полякати — ПОЛЯКА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. 1. Злякати всіх або багатьох. Уже аж у самому місті почали люди розходитися, то кленучи, то сміючись з навіжених хлоп’ят, що так полякали усіх городян (Мирний, І, 1954, 260); З вагона ніхто більше не вистрибнув. Словник української мови в 11 томах
  4. полякати — Поляка́ти, -ка́ю, -єш гл. Напугать, попугать. Усіх полякав своїм криком. Полякай його трохи, щоб не ходив сюди. Словник української мови Грінченка