поліський
ПОЛІ́СЬКИЙ, а, е.
Прикм. до полі́сся і Полі́сся.
Ніякого війська ніколи в цьому глухому поліському містечку [Стародубі] не стояло (Ю. Смолич);
Всі чотири українських фронти від поліських боліт до самого Чорного моря знялись помахом єдиної руки й рушили на Захід (О. Довженко);
Наш чудовий поліський край прославляють трудовими подвигами тисячі трудівників полів (з наук. літ.);
Вироби з поліського кришталю все ширше знаходять попит у широких кіл населення (з газ.);
// Власт. поліссю і Поліссю.
Шкода, що вчора цілий день ішов дощ – уже тая проклята поліська осінь! (Леся Українка).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- поліський — [поул’іс'кией] м. (на) -кому /-к'ім, мн. -к'і Орфоепічний словник української мови
- поліський — -а, -е. Прикм. до полісся і Полісся. || Власт. поліссю і Поліссю. Великий тлумачний словник сучасної мови
- поліський — полі́ський прикметник Орфографічний словник української мови
- поліський — Полі́ський, -ка, -ке Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- поліський — ПОЛІ́СЬКИЙ, а, е. Прикм. до полі́сся і Полі́сся. Ніякого війська ніколи в цьому глухому поліському містечку [Стародубі] не стояло (Смолич, II, 1953, 38)... Словник української мови в 11 томах