поліфонія
ПОЛІФОНІ́Я, ї, ж.
Багатоголосся в музиці, засноване на одночасному сполученні й розвитку ряду рівноправних мелодій.
Г. Верьовка складає свої пісні в дусі народної підголоскової поліфонії (з наук. літ.);
Йдучи за традиціями народного багатоголосся і використовуючи прийоми класичної поліфонії, Стеценко компонує свої твори з кількох мелодичних потоків (з наук. літ.);
* Образно. Поліфонія думки і почуття характерна для новаторської поезії Тичини (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- поліфонія — -ї, ж. 1》 муз. Багатоголосся в музиці, засноване на одночасному сполученні й розвитку ряду рівноправних мелодій. 2》 перен. Різноманіття гармонічно взаємопов'язаних явищ. Великий тлумачний словник сучасної мови
- поліфонія — (від гр. poly — багато і phone — звук) — 1. Вид багатоголосся, у якому окремі мелодії або групи мелодій мають самостійне значення і самостійний інтонаційно — ритмічний розвиток... Словник-довідник музичних термінів
- поліфонія — поліфоні́я іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- поліфонія — поліфоні́я (від грец. πολυφωνία – багатозвучність) багатоголосся, засноване на одночасному сполученні й розвитку ряду рівноправних мелодій (мелодійних голосів); один з найважливіших виражальних засобів музичного мистецтва. Словник іншомовних слів Мельничука
- поліфонія — У музиці — вид фактури, який полягає в одночасному виконанні кількох самостійних мелодичних ліній (голосів); протилежна до гомофонії. Універсальний словник-енциклопедія
- поліфонія — ПОЛІФОНІ́Я муз., БАГАТОГОЛО́ССЯ. Словник синонімів української мови
- поліфонія — Поліфо́нія, -нії, -нією Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- поліфонія — ПОЛІФОНІ́Я, ї, ж. Багатоголосся в музиці, засноване на одночасному сполученні й розвитку ряду рівноправних мелодій. Г. Верьовка складає свої пісні в дусі народної підголоскової поліфонії (Мист. Словник української мови в 11 томах