поліцмейстер
ПОЛІЦМЕ́ЙСТЕР, а, ч.
У дореволюційній Росії і деяких капіталістичних країнах – начальник поліції у містах і містечках.
Поліцмейстер стриманим басом робив якісь непотрібні накази, аби говорити (М. Коцюбинський);
– Знайте, за ним [Бальзаком] слідкують жандарми, я добре знаю, мені говорив бердичівський поліцмейстер (Н. Рибак).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- поліцмейстер — -а, ч. У деяких країнах, а також в дореволюційній Росії – начальник поліції у містах і містечках. Великий тлумачний словник сучасної мови
- поліцмейстер — поліцме́йстер іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- поліцмейстер — поліцме́йстер (нім. Polizeimeister) у феодально-абсолютистських і деяких буржуазних державах посадова особа, яка керує міським управлінням поліції. Словник іншомовних слів Мельничука
- поліцмейстер — ПОЛІЦМЕ́ЙСТЕР, а, ч. У дореволюційній Росії і деяких капіталістичних країнах — начальник поліції у містах і містечках. Поліцмейстер стриманим басом робив якісь непотрібні накази, аби говорити (Коцюб. Словник української мови в 11 томах