1. Словник української мови в 11 томах

поліцмейстер

ПОЛІЦМЕ́ЙСТЕР, а, ч. У дореволюційній Росії і деяких капіталістичних країнах — начальник поліції у містах і містечках.

Поліцмейстер стриманим басом робив якісь непотрібні накази, аби говорити (Коцюб., II, 1955, 379);

— Знайте, за ним [Бальзаком] слідкують жандарми, я добре знаю, мені говорив бердичівський поліцмейстер (Рибак, Помилка.., 1956, 107).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поліцмейстер — -а, ч. У деяких країнах, а також в дореволюційній Росії – начальник поліції у містах і містечках. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. поліцмейстер — поліцме́йстер іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  3. поліцмейстер — ПОЛІЦМЕ́ЙСТЕР, а, ч. У дореволюційній Росії і деяких капіталістичних країнах – начальник поліції у містах і містечках. Поліцмейстер стриманим басом робив якісь непотрібні накази, аби говорити (М. Словник української мови у 20 томах
  4. поліцмейстер — поліцме́йстер (нім. Polizeimeister) у феодально-абсолютистських і деяких буржуазних державах посадова особа, яка керує міським управлінням поліції. Словник іншомовних слів Мельничука