1. Словник української мови у 20 томах

полічений

ПОЛІ́ЧЕНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до полічи́ти¹.

Із кожним карбованцем, що додавався до вже полічених, дядьки зітхали легше і веселішали (Василь Шевчук);

// полі́чено, безос. пред.

Скільки люду там [уДермані] поховано, Невідомо, не полічено, Скільки вбито, покалічено (Д. Павличко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. полічений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до полічити 1), 2). || полічено, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. полічений — полі́чений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  3. полічений — дні полі́чені (лі́чені) чиї. Кому-небудь залишилося дуже мало жити. Кожному збоку видно було, що пані конає, що дні її полічені (Л. Яновська). дні порахо́вано. Родіон Костецький добре розумів свою хворобу і краще, ніж хто інший, знав, що дні його пораховано (Л. Первомайський). Фразеологічний словник української мови
  4. полічений — ПОЛІ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до полічи́ти 1; // полі́чено, безос. присудк. сл. Скільки люду там [у Дермані] поховано, Невідомо, не полічено, Скільки вбито, покалічено (Павл., Бистрина, 1959, 139). Словник української мови в 11 томах