помережати
ПОМЕРЕ́ЖАТИ, аю, аєш і ПОМЕРЕ́ЖИТИ, жу, жиш, док.,що.
1. Оздобити що-небудь мережкою або вишивкою.
– Нащо ти, дочко, над тим свою голову морочиш та очі збавляєш? Помережила б як-небудь та й годі! (Панас Мирний).
2. Застосовуючи фарби, різьблення, прикрасити що-небудь візерунками, надавши йому гарного нарядного вигляду.
Оцей [чумак], що так за димом пильно стежить, Киває головою та мовчить, – Великий майстер ярма помережать (М. Рильський).
3. перен. Густо вкрити яку-небудь поверхню лініями, плямами і т. ін., що нагадують мереживо.
Греблі з тарасу помережили річку, неначе чорними шнурками або стяжками (І. Нечуй-Левицький);
Перехресними рядками зелених сходів помережила землю ярина (С. Журахович);
Мороз холодні вікна помережив (М. Рильський);
// Вкрити великою кількістю позначок, поміток, значків і т. ін.
Геодезисти карту помережили своїми позначками.
Значення в інших словниках
- помережати — помере́жати дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- помережати — -аю, -аєш і помережити, -жу, -жиш, док., перех. 1》 Оздобити що-небудь мережкою або вишивкою. 2》 Застосовуючи фарби, різьблення, прикрасити що-небудь візерунками, надавши йому гарного чепурного вигляду. 3》 перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
- помережати — ВИШИВА́ТИ (нашивати на тканину або шкіру візерунки нитками, бісером і т. ін.), ГАПТУВА́ТИ, ВИГАПТО́ВУВАТИ, РОЗШИВА́ТИ, ШИ́ТИ, МЕРЕ́ЖАТИ, МЕРЕ́ЖИТИ, ВИМЕРЕ́ЖУВАТИ, ЗМЕРЕ́ЖУВАТИ (робити ажурну вишивку). — Док. Словник синонімів української мови
- помережати — ПОМЕРЕ́ЖАТИ, аю, аєш і ПОМЕРЕ́ЖИТИ, жу, жиш, док., перех. 1. Оздобити що-небудь мережкою або вишивкою. — Нащо ти, дочко, над тим свою голову морочиш та очі збавляєш? Помережила б як-небудь та й годі! (Мирний, І, 1949, 360). Словник української мови в 11 томах
- помережати — Помережати, -жаю, -єш и поморе́жити, -жу, -жиш гл. 1) Вышить ажурно. 2) Изукрасить узорами (рѣзьбой, рисованьемъ, вышивкой). Наші чоботи... шовком помережено. Мет. 186. 3) Испещрить. Греблі з тарасу помережили річку наче чорними шнурками. Левиц. І. Словник української мови Грінченка