померхлий
ПОМЕ́РХЛИЙ, а, е.
1. Дієпр. акт. до поме́рхнути.
З часом акварель втратила чіткість, померхла.
2. у знач. прикм. Який потьмянів, утратив яскравість, блиск.
Все воно [ювелірні речі] було витерте і старе, з слідами рук хазяїв, тепер вже мертвих, і той померхлий метал ховав у собі багато історій (М. Коцюбинський).
3. у знач. прикм. Який світиться тьмяно, ледве помітно.
Серединою ріки по ясному спокійному фарватеру ще де-не-де снували .. бакенщики, гасили померхлі, вже ледве помітні сигнальні вогні (О. Гончар).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- померхлий — поме́рхлий дієприкметник Орфографічний словник української мови
- померхлий — -а, -е. 1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до померхнути. 2》 у знач. прикм.Який утратив яскравість, блиск; який потьмянів. 3》 у знач. прикм. Який світиться тьмяно. Великий тлумачний словник сучасної мови
- померхлий — МА́ТОВИЙ (позбавлений блиску, глянцю), ТЬМЯ́НИЙ, ТЬМА́ВИЙ, ПОМЕ́РКЛИЙ, ПОМЕ́РХЛИЙ (який утратив блиск). Лак від дихання ставав на короткий час матовим (О. Ільченко); Відчував себе втомленим і розбитим. Тому його гарна зовнішність.. Словник синонімів української мови
- померхлий — ПОМЕ́РХЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до поме́рхнути. 2. у знач. прикм. Який утратив яскравість, блиск; який потьмянів. Все воно [ювелірні речі] було витерте і старе, з слідами рук хазяїв, тепер вже мертвих... Словник української мови в 11 томах