1. Словник української мови в 11 томах

померхлий

ПОМЕ́РХЛИЙ, а, е.

1. Дієпр. акт. мин. ч. до поме́рхнути.

2. у знач. прикм. Який утратив яскравість, блиск; який потьмянів.

Все воно [ювелірні речі] було витерте і старе, з слідами рук хазяїв, тепер вже мертвих, і той померхлий метал ховав у собі багато історій (Коцюб., II, 1955, 404).

3. у знач. прикм. Який світиться тьмяно.

Серединою ріки по ясному спокійному фарватеру ще де-не-де снували.. бакенщики, гасили померхлі, вже ледве помітні сигнальні вогні (Гончар, І, 1954, 471).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. померхлий — поме́рхлий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. померхлий — -а, -е. 1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до померхнути. 2》 у знач. прикм.Який утратив яскравість, блиск; який потьмянів. 3》 у знач. прикм. Який світиться тьмяно. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. померхлий — ПОМЕ́РХЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. до поме́рхнути. З часом акварель втратила чіткість, померхла. 2. у знач. прикм. Який потьмянів, утратив яскравість, блиск. Словник української мови у 20 томах
  4. померхлий — МА́ТОВИЙ (позбавлений блиску, глянцю), ТЬМЯ́НИЙ, ТЬМА́ВИЙ, ПОМЕ́РКЛИЙ, ПОМЕ́РХЛИЙ (який утратив блиск). Лак від дихання ставав на короткий час матовим (О. Ільченко); Відчував себе втомленим і розбитим. Тому його гарна зовнішність.. Словник синонімів української мови