помешкання

ПОМЕ́ШКАННЯ, я, с.

1. Приміщення, призначене для кого-, чого-небудь.

Наші подруги спустилися в осередковий льох, що містився під самою церквою; він уявляв з себе помешкання середньої величини (М. Старицький);

Ще звечора якась постать побувала в помешканні сільради й вийшла звідти (Ю. Яновський);

// Житлове приміщення.

Її [бабусю] викинули до напівпідвальної кімнати, а наше помешкання забрала Вовчиха (Л. Смілянський);

У Хоми думав [Микола] попросити притулку, поки знайде для себе щось краще. З помешканнями тепер ставало вже сутужніше (В. Гжицький);

// Будинок або частина якогось приміщення, призначені для проживання кого-небудь.

Її помешкання складалося з просторого, ясного покою й ніші, де стояло її ліжко (І. Франко);

Помешкання складається з трьох кімнат і великої кухні (В. Гжицький);

// Певна, конкретна квартира чи кімната.

– Я живу у третьому корпусі, помешкання п'ятнадцять (В. Собко);

// Приміщення, яке наймають на певних умовах для тимчасового проживання; квартира.

У нас у новій, недавно збудованій хатці мешкають Трегубови, а на долині якісь учительки найняли помешкання (Леся Українка).

2. Проживання в якому-небудь місці.

Швед відразу найшов своїх земляків, і вони прийняли його до себе на помешкання (Мирослав Ірчан);

Зміркував Тарас, що ліпша яма в дебрі на вільнім свіжім повітрі, ніж таке помешкання поміж сотками різного народу (С. Ковалів).