1. Словник української мови у 20 томах

поминутися

ПОМИНУ́ТИСЯ, не́ться, док., заст.

Відійти в минуле, пройти (про час, певні події і т. ін.); минутися.

Поминеться коту масниця! (Номис);

Не нагадуй про страхи: поминулися вони (Марко Вовчок).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поминутися — помину́тися дієслово доконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. поминутися — -неться, док., заст. Відійти в минуле, збігти (про час, певні події і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. поминутися — МИНА́ТИ (про час, пору життя, події тощо — наближатися до кінця, закінчуватися), МИНА́ТИСЯ, ІТИ́ (ЙТИ), ПРОХО́ДИТИ, ПРОМИНА́ТИ, ЛИ́НУТИ, ПРОТІКА́ТИ, ТЕКТИ́, ПРОПЛИВА́ТИ, СПЛИВА́ТИ, ПЛИВТИ́ (ПЛИСТИ́), ПЛИ́НУТИ, СТІКА́ТИ, СХО́ДИТИ (ЗІХО́ДИТИ рідше)... Словник синонімів української мови
  4. поминутися — ПОМИНУ́ТИСЯ, не́ться, док., заст. Відійти в минуле, пройти (про час, певні події і т. ін.). Поминеться коту масниця! (Номис, 1864, № 5331); Не нагадуй про страхи: поминулися вони (Вовчок, І, 1955, 168). Словник української мови в 11 томах
  5. поминутися — Помину́тися, -ну́ся, -не́шся гл. Минуть. Поминулися в саду яблучка, ще й солодкії дульки; поминулося дівуваннячко, ще й дівоцькії думки. Грин. III. 224. Поминуться роскішеньки, і сама я бачу. Чуб. V. 517. Словник української мови Грінченка