помирати

ПОМИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОМЕ́РТИ, мру́, мре́ш, док.

1. Переставати жити, ставати мертвим.

Добрі помирають, а діла їхні живуть (приказка);

[Демко:] Один змалку працює, у праці і помира, і дітям в нащадок зоставля одну тільки гірку працю... (М. Кропивницький);

Мати затялась на одному: “Як прийдеться помирати, то помремо на своїй землі” (М. Стельмах);

Як помер наш батько, .. оставив нам дев'ять пар волів полових, хороших (Марко Вовчок);

// Гинути, звичайно передчасно (від підступних дій кого-небудь, в бою, від нещасного випадку і т. ін.).

По суті, Шевченко так само, як і Пушкін, помер від руки Миколи І (М. Рильський);

// рідко. Здихати (про тварин).

– Чудо-юдо на весь світ, Це померла риба-кит! (Л. Первомайський);

Поки була жива стара кобила, все ж не було ще так трудно. А вже як вона померла... (Г. Хоткевич).

2. перен. Втрачати ознаки життя, ставати безжиттєвим; завмирати.

Все заростало, як заростало й помирало саме людське живоття в господі (І. Нечуй-Левицький);

// Утрачати колишнє значення, колишню силу, важливість.

Отак живе собі село.., працює, плодиться, кохає, оре, сіє, годує хлібом світ, співає, сміється, плаче, помирає (О. Довженко);

Коли помирає армія, то вона ладна з собою в могилу потягти ввесь світ, все добро, нажите людьми (М. Томчаній).

3. перен. Втрачати політичну або економічну могутність; занепадати.

– Стара, темна, личакова Росія померла й не воскресне (О. Довженко);

// Втрачатися, зникати.

Згинув славний Леонтович у досвітній час, Білі крила, як вітрила, залишив для нас. Слава славна не поляже, не помре в віках..! (М. Рильський);

// розм. Переставати лунати; затихати.

Нехай січе мене пісок, І в'ялить сонце осяйне, І помирає голосок, Бо милий мій забув мене (А. Малишко).

4. розм. Втрачати сили, знемагати під дією якого-небудь сильного почуття, відчуття і т. ін.

Петро просто помирає за Оксаною;

Помирати від страху.

(1) Поме́рти на сухо́ти (тиф і т. ін.) , заст. – перестати жити внаслідок захворювання на сухоти, тиф і т. ін.

Батько їй [її] помер на сухоти, як вона ще дитиною була (Леся Українка).

◇ Вмира́ти (помира́ти) / вме́рти (поме́рти) зо́ смі́ху див. умира́ти;

(2) Поме́рти (уме́рти) не своє́ю сме́ртю – померти неприродною смертю;

(3) Поме́рти (уме́рти) своє́ю сме́ртю – померти природною смертю.

– Бог з ними, хай забирають [землю].., аби життя залишили, щоб хоч померти своєю смертю (І. Микитенко);

Роди́вся без соро́чки, помру́ без штані́в див. роди́тися;

(4) [Хоч] живце́м помира́ти (ги́нути) – дуже погано себе почувати або перебувати в нестерпних умовах, обставинах.

[Тиберій:] Так, нещасні, потомились .. [Всі:] Що хоч живцем тут помирати! (М. Кропивницький);

Хоч ляга́й та [й] помира́й (вмира́й) див. ляга́ти.