1. Фразеологічний словник української мови

помирати

вмира́ти (помира́ти) / вме́рти (поме́рти) зо́ смі́ху. Дуже сміятися. Чітко буде видно на ній (кіноплівці), як виходять на дистанцію люди в мішках, біжать, плутаються, падають, а судді-вчительки та шефи з морського порту вмирають зо сміху. І таки є чого: видовище як у цирку (О. Гончар); Оповідала (Олена) таку подробицю з його життя, що всі помирали зо сміху (Г. Хоткевич).

(хоч) живце́м ги́нути (помира́ти). Дуже погано себе почувати або перебувати в надто складних обставинах. (Тиберій:) Так, нещасні, потомились .. (Всі:) Що хоч живцем тут помирати! (М. Кропивницький).

хоч ляга́й та (й) помира́й (вмира́й). Уживається для вираження відчаю у дуже скрутному, безвихідному становищі; надто тяжко. — Голі й босі, хоч лягай та помирай (Григорій Тютюнник). хоч ляга́й та вмира́й і “про́бі” не кричи́. — Поля в іншого скибка, а в іншого й нічого, випасу нема, ліс дорогий!.. Тоді хоч лягай та вмирай і “пробі” не кричи (М. Коцюбинський). хоч ляж та й вмира́й. — Хоч ляж та й вмирай! — каже ця молодиця, як вони узялися полоти.— .. Ні, ні! — каже Галя,— ви не горюйте! (Марко Вовчок); // Немає сил терпіти, витримувати щось; дуже боляче. Коли міняється погода, то крутить усе тіло Нечипорове, ниють рани. Як застануть бригадира оці болі на полях — хоч лягай та помирай (М. Зарудний); — Ріже мене і пече попід боками.. Так мене мучить, голубчику, що хоч лягай та помирай (Григорій Тютюнник).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. помирати — помира́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. помирати — УМИРАТИ, гинути, вул. здихати, подихати, ід. простягати ноги, покидати білий світ; (- звук) завмирати; (- державу) занепадати; док. ПОМЕРТИ, переставитися, опрягтися, лягти на лаву, ур. скінчити <�тернистий> шлях, започити. Словник синонімів Караванського
  3. помирати — -аю, -аєш, недок., померти, -мру, -мреш, док. 1》 Переставати жити, ставати мертвим. || Гинути, звичайно передчасно (від підступних дій кого-небудь, у бою, від нещасного випадку і т. ін.). || рідко. Здихати (про тварин). 2》 перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. помирати — ПОМИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОМЕ́РТИ, мру́, мре́ш, док. 1. Переставати жити, ставати мертвим. Добрі помирають, а діла їхні живуть (приказка); [Демко:] Один змалку працює, у праці і помира, і дітям в нащадок зоставля одну тільки гірку працю... (М. Словник української мови у 20 томах
  5. помирати — УМЕ́РТИ (ВМЕ́РТИ) (про людину — перестати жити), ПОМЕ́РТИ, СКОНА́ТИ, ВІДІЙТИ́ заст., ПЕРЕСТА́ВИТИСЯ заст., ВИ́ТЯГТИСЯ розм., КІНЧИ́ТИСЯ розм., СКІНЧИ́ТИСЯ розм., СКАПУ́СТИТИСЯ розм., СКАПУ́ТИТИСЯ розм., ДІЙТИ́ розм., ОДУБІ́ТИ зневажл., ОДУБИ́ТИСЯ зневажл. Словник синонімів української мови
  6. помирати — Помира́ти, -ра́ю, -ра́єш; поме́рти, -мру́, -мре́ш; поме́р, -ме́рла Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. помирати — ПОМИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОМЕ́РТИ, мру́, мре́ш, док. 1. Переставати жити, ставати мертвим. Добрі помирають, а діла їхні живуть (Укр.. присл.. Словник української мови в 11 томах