1. Фразеологічний словник української мови

поминати

не помина́ти ли́хом (рідше лихи́м сло́вом) кого і без додатка.Згадуючи когось, не говорити про нього нічого поганого. — Жінко моя кохана! не поминай лихом мене, безщасного (Марко Вовчок); — Матір побачиш — кланяйся. Хай не поминає лихом дочку свою непутящу (О. Гончар).

помина́й як зва́ли кого і без додатка, жарт. Хто-небудь швидко або безслідно зник. Накинув (Чіпка) на плече сірячину і хутко вийшов з хати.— Куди ти, сину? — питає його навздогін Мотря. Та сина — поминай як звали! (Панас Мирний); (Націєвський:) Давай Бог ноги від такого шлюбу. Піду наче у проходку — і — поминай як звали! (І. Карпенко-Карий); — Настю поминай як звали. На другий рік по Коліївщині татари як погнали її в ясир, так і слід захолов (С. Добровольський).

помина́ти / пом’яну́ти до́брим (незли́м, ти́хим і т. ін.) сло́вом кого. Говорити про когось з повагою, шанобливо згадувати когось. Хто вік по-божому прожив, Ніколи зла і кривди не чинив, Того до смерті будуть поважати І добрим словом поминати (Л. Глібов); Щоб там (на могилах загиблих воїнів) і клумби були, і квіти були, і лавочки, щоб можна було посидіти та добрим словом героїв пом’янути (Остап Вишня); І мене в сім’ї великій, в сім’ї вольній, новій, Не забудьте пом’янути незлим, тихим словом (Т. Шевченко).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поминати — помина́ти 1 дієслово недоконаного виду віддаючи шану, називати кого-, що-небудь; пригадувати; молитися за здоров'я живого або за упокій померлого помина́ти 2 дієслово недоконаного виду проходити або проїжджати повз кого-, що-небудь; минати; обходити Орфографічний словник української мови
  2. поминати — Помина́ти. Обминати, не згадувати в розмові. Найкрасша і найрентовнійша часть Вашківців належить до обшару двірского. Поминаєм те, що найліпші лани, найкрасші сіножати — в руках паньских, бо се майже всюда на Буковині так веде ся (Б., 1907, 94, 1) // пол. Українська літературна мова на Буковині
  3. поминати — 1. (словом) згадувати; (колишнє) пригадувати; (душу) молитися за; (небіжчиків) справляти поминки по; 2. минати, обминати, виминати, (- кулю) не зачіпати; (чаркою) обходити; (деталі) випускати, пропускати; (докори) не зважати на, залишати без уваги <�поза увагою>, не враховувати. Словник синонімів Караванського
  4. поминати — 1. Згадувати померлого на заупокійному та на інших богослужіннях; 2. Робити поминки Словник церковно-обрядової термінології
  5. поминати — див. згадувати; пам'ятати Словник синонімів Вусика
  6. поминати — I -аю, -аєш, недок., пом'янути, -ну, -неш, док., перех. і без додатка. 1》 Віддаючи шану, називати кого-, що-небудь. Не поминати лихом кого — а) не згадувати про когось погано; б) ввічлива форма прощання з ким-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. поминати — ПОМИНА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., ПОМ'ЯНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., кого, що і без прям. дод. 1. Віддаючи шану, називати, згадувати кого-, що-небудь. Словник української мови у 20 томах
  8. поминати — Лучче годувати, як поминати. Мається на увазі, що хоч як не тяжко ростити дітей, але краще, ніж втратити їх. Приповідки або українсько-народня філософія
  9. поминати — ЗГАДА́ТИ (відтворити, поновити в пам'яті що-небудь), ПРИГАДА́ТИ, НАГАДА́ТИ, ЗДУ́МАТИ, НАДУ́МАТИ, ПОПАМ'ЯТА́ТИ, СПОГАДА́ТИ розм., СПОМ'ЯНУ́ТИ розм., СПІМНУ́ТИ діал., ПРИПІМНУ́ТИ діал., НАМЕНУ́ТИ діал., ПОМ'ЯНУ́ТИ заст., ПРИПОМ'ЯНУ́ТИ рідко. — Недок. Словник синонімів української мови
  10. поминати — ПОМИНА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., ПОМ’ЯНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. і без додатка. 1. Віддаючи шану, називати кого-, що-небудь. Видаючи його [альманах] на спомин Котляревського... Словник української мови в 11 томах