помори
ПОМО́РИ, ів, мн. (одн. помо́р, а, ч.; помо́рка, и, ж.).
Етнографічна група росіян, що живе на узбережжі Білого та Баренцового морів.
Помори – спадкоємці новгородців, що оселилися на узбережжі Льодовитого океану, вміли плавати у складних умовах Півночі (з наук.-попул. літ.);
– Сьогодні ми наш урок присвятимо великому російському помору Михайлу Васильовичу Ломоносову, – сказала вона [вчителька] (Ф. Бурлака).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- помори — ПОМОРИ, ПОМОРЦІ – ПОМОРЯНИ – ПОМОРНИК Помори, -ів, поморці, мн. (одн. помор, -а, поморець, -рця). Етнографічна група росіян, що живе на узбережжі Білого та Баренцового морів. Поморяни, -ян, мн. (оди. поморянин, -а). Літературне слововживання
- помори — -ів, мн. (одн. помор, -а, ч.; поморка, -и, ж.). Етнографічна група росіян, що живе на узбережжі Білого та Баренцового морів. Великий тлумачний словник сучасної мови
- помори — ПОМО́РИ, ів, мн. (одн. помо́р, а, ч.; помо́рка, и, ж.). Етнографічна група росіян, що живе на узбережжі Білого та Баренцового морів. Словник української мови в 11 томах