поморити
ПОМОРИ́ТИ, морю́, мо́риш, док., кого, що.
1. Заморити (у 1 знач.) всіх або багатьох.
Де взялася на людей морія [мор], Поморила дев'ять братів милих, Зосталася .. ненька (Л. Первомайський);
// рідко. Отруїти всіх або багатьох.
Пеклись тут [у пеклі] гарні молодиці.., Що замуж [заміж] за старих ходили І мишаком їх поморили (І. Котляревський).
2. перен., розм. Довести до виснаження, знемоги усіх або багатьох.
Щоб не поморити голодом сім'ї, Млинковський пускавсь на хитрощі; виїжджав найнятими кіньми з дому до першого села, просив у батюшки усякої харчі (І. Нечуй-Левицький).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- поморити — помори́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- поморити — -морю, -мориш, док., перех. 1》 Заморити (у 1 знач.) всіх чи багатьох. || рідко. Отруїти всіх чи багатьох. 2》 перен., розм. Довести до виснаження, знемоги всіх чи багатьох. Великий тлумачний словник сучасної мови
- поморити — ПОМОРИ́ТИ, морю́, мо́риш, док., перех. 1. Заморити (у 1 знач.) всіх або багатьох. Де взялася на людей морія [мор], Поморила дев’ять братів милих, Зосталася.. ненька (Перв., Слов. балади, 1946, 61); // рідко. Отруїти всіх або багатьох. Словник української мови в 11 томах
- поморити — Помори́ти, -рю́, -риш гл. Утомить (многихъ). Словник української мови Грінченка