поморока

ПОМОРО́КА, и, ж., розм.

Легкі сутінки, негустий туман, що обмежує видимість чого-небудь.

Опинившись за Грабинцями, Максим пішов повільніше, і Грабинці поволі губилися за ним у синявій помороці (Н. Кобринська).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me