1. Словник української мови у 20 томах

помужніти

ПОМУЖНІ́ТИ, і́ю, і́єш.

Док. до мужні́ти.

Десь серед зими приїхав був додому Лаврін. Витягнувся і завчасу помужнів (У. Самчук);

Із виду помужнів [Черниш], постаршав (О. Гончар).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. помужніти — помужні́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. помужніти — -ію, -ієш. Док. до мужніти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. помужніти — ПОМУЖНІ́ТИ, і́ю, і́єш. Док. до мужні́ти. Із виду помужнів [Черниш], постаршав (Гончар, III, 1959, 141). Словник української мови в 11 томах