помутити
ПОМУТИ́ТИ, учу́, ути́ш, док., що.
1. Те саме, що покаламу́тити.
Помутити воду;
// Скаламутити все або багато чого-небудь.
Ще ж недавно Святослав великий всі горби й яруги притоптав, помутив усі озера й ріки (Н. Забіла).
2. Зробити неяскравим, невиразним, тьмяним (очі, погляд і т. ін.).
Вже мені сириця тіло з'їла, а залізо кості перегризло, а темниця очі помутила (Леся Українка).
3. перен. Позбавити ясності, чіткості, гостроти (розум, свідомість і т. ін.).
Так його та лицарська хіть обхопила, Що і ясний розум помутила (Панас Мирний);
Я три дні тебе будила: мамонько, та встань же, встань! Розум свій я помутила (П. Тичина).
4. перен. Внести неспокій, схвилювати, збентежити.
Він все ще не хотів покинути тої думки, як би викрутитись з рук тої женщини [жінки], що другий раз наважилась помутити його життя (І. Франко).
Значення в інших словниках
- помутити — помути́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- помутити — -учу, -утиш, док., перех. 1》 Зробити каламутним, нечистим; покаламутити. Помутити воду. || Скаламутити все чи багато чого-небудь. 2》 Зробити невиразним, розгубленим (очі, погляд і т. ін.). 3》 перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
- помутити — ХВИЛЮВА́ТИ (виводити когось з душевної рівноваги, виклика́ти тривогу, робити неспокійним), НЕПОКО́ЇТИ, ТРИВО́ЖИТИ, ТУРБУВА́ТИ, РОЗТРИВО́ЖУВАТИ, БЕНТЕ́ЖИТИ, ЗБЕНТЕ́ЖУВАТИ, РОЗБЕНТЕ́ЖУВАТИ, РОЗ'ЯТРЮВАТИ, БУНТУВА́ТИ, РОЗБУ́РХУВАТИ, ПОРУ́ШУВАТИ, ЗАЧІПА́ТИ... Словник синонімів української мови
- помутити — ПОМУТИ́ТИ, учу́, ути́ш, док., перех. 1. Зробити каламутним, нечистим; покаламутити. Помутити воду; // Скаламутити все або багато чого-небудь. Ще ж недавно Святослав великий всі горби й яруги притоптав, помутив усі озера й ріки (Забіла, У.. Словник української мови в 11 томах
- помутити — Помути́ти, -чу́, -тиш гл. = скаламутити. Словник української мови Грінченка