помутитися

ПОМУТИ́ТИСЯ, и́ться, док.

1. Стати нечистим, непрозорим; скаламутитися.

Помутилось синє море, Небо хмариться прозоре (Л. Первомайський);

* Образно. Відразу помутилася у ваших очах краса світова, тихая радість почала зникати (Панас Мирний);

// Стати темним або невидимим, затемненим чим-небудь; потьмаритися.

Зірочки погасли в ночнім [нічнім] небі, В хмарах помутився ясний місяць (А. Метлинський).

2. Стати невиразним, розгубленим (про очі, погляд і т. ін.).

Тіло в неї тряслося; очі помутилися – вона ними якось чудно водила (Панас Мирний).

3. перен. Втратити ясність, чіткість, гостроту (про розум, свідомість і т. ін.).

Серце її боліло, немов хто у край його вгородив гострий ніж і повернув кругом, думки помутились (Панас Мирний);

Від гіркот життя помутився розум, не знаю, що говорю (М. Чабанівський);

// розм., рідко. Втратити розум; збожеволіти.

Христя прикро на матір дивилася, думаючи, чи не помутилася, бува (Панас Мирний).

4. перен. Втратити виразність, чіткі обриси.

Світ у Івасевих очах помутився, він забув про дім, про матір (Панас Мирний);

Все помутилося в очах Віри, здійнявши в душі її страшенну бурю (А. Шиян).

5. перен., рідко. Збентежитися, схвилюватися.

[Євгеній:] Вся людська в мні [мені] істота помутилась, Усі думки мішались (І. Франко).

◇ (1) Помути́лося в голові́ у кого – хто-небудь втратив здатність нормально мислити, сприймати дійсність або перебуває в стані, близькому до непритомності.

У голові в Уляни зовсім помутилося, – вона не знає, що робить, забуває, чого виходила в сіни, надвір (Панас Мирний);

Щось несподіване трапилось з Іваном: у голові помутилося, зачервоніло у віччю [в очах] (Л. Яновська).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

помутитися

Значення в інших словниках