1. Словник української мови у 20 томах

помінитися

ПОМІНИ́ТИСЯ, міню́ся, мі́нишся, док.

1. розм. Перетворитися, змінитися на щось інше.

На все була своя пора, І завжди так воно робилось, Що те бере земля сира, А те в нікчемність помінилось (Я. Щоголів).

2. діал. Пообіцяти.

[Олеся:] Це вже ви мені розказували, як дід помінилися дати за матір'ю придане (М. Кропивницький);

Ніхто нічого не сказав .. Один тільки рудий Гарасим помінився дещо розказати, якщо йому дадуть на чвертку (Б. Грінченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. помінитися — поміни́тися дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. помінитися — -мінюся, -мінишся, док. 1》 розм. Перетворитися на щось інше. 2》 діал. Пообіцяти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. помінитися — ОБІЦЯ́ТИ (зобов'язуватися зробити щось, діяти певним чином), ОБІЦЯ́ТИСЯ розм.; НАХВАЛЯ́ТИСЯ розм. (хвастовито); ОБІЩА́ТИ розм., ОБІЩА́ТИСЯ заст., розм., ОБРІКА́ТИ заст., ОБІЦЮВАТИ діал., ПРИРІКА́ТИ діал., ПРИОБІ́ЦЮВАТИ діал. — Док. Словник синонімів української мови
  4. помінитися — ПОМІНИ́ТИСЯ, міню́ся, мі́нишся, док. 1. розм. Перетворитися на щось інше. На все була своя пора, І завжди так воно робилось, Що те бере земля сира, А те в нікчемність помінилось (Щог., Поезії, 1958, 377). 2. діал. Пообіцяти. Словник української мови в 11 томах
  5. помінитися — Помінитися, -ню́ся, -нишся гл. Дать обѣщаніе, пообѣщать, обязаться. (Гроші) до церкви помінилась на молебінь однести. О. 1861. VI. 73. Я помінилася поставити свічку за сорок копійок. Харьк. Помінивсь дочку за мене дати. Черк. у. Словник української мови Грінченка