помінитися
ПОМІНИ́ТИСЯ, міню́ся, мі́нишся, док.
1. розм. Перетворитися на щось інше.
На все була своя пора, І завжди так воно робилось, Що те бере земля сира, А те в нікчемність помінилось (Щог., Поезії, 1958, 377).
2. діал. Пообіцяти.
[Олеся:] Це вже ви мені розказували, як дід помінилися дати за матір’ю придане (Кроп., II, 1958, 300);
Ніхто нічого не сказав.. Один тільки рудий Гарасим помінився дещо розказати, якщо йому дадуть на чвертку (Гр., Без хліба, 1958, 25).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- помінитися — поміни́тися дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- помінитися — -мінюся, -мінишся, док. 1》 розм. Перетворитися на щось інше. 2》 діал. Пообіцяти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- помінитися — ПОМІНИ́ТИСЯ, міню́ся, мі́нишся, док. 1. розм. Перетворитися, змінитися на щось інше. На все була своя пора, І завжди так воно робилось, Що те бере земля сира, А те в нікчемність помінилось (Я. Щоголів). 2. діал. Пообіцяти. Словник української мови у 20 томах
- помінитися — ОБІЦЯ́ТИ (зобов'язуватися зробити щось, діяти певним чином), ОБІЦЯ́ТИСЯ розм.; НАХВАЛЯ́ТИСЯ розм. (хвастовито); ОБІЩА́ТИ розм., ОБІЩА́ТИСЯ заст., розм., ОБРІКА́ТИ заст., ОБІЦЮВАТИ діал., ПРИРІКА́ТИ діал., ПРИОБІ́ЦЮВАТИ діал. — Док. Словник синонімів української мови
- помінитися — Помінитися, -ню́ся, -нишся гл. Дать обѣщаніе, пообѣщать, обязаться. (Гроші) до церкви помінилась на молебінь однести. О. 1861. VI. 73. Я помінилася поставити свічку за сорок копійок. Харьк. Помінивсь дочку за мене дати. Черк. у. Словник української мови Грінченка