понабігати
ПОНАБІГА́ТИ, а́ємо, а́єте, док.
1. Прибігти, прибути в яке-небудь місце (про багатьох).
Зо усіх голодних місць понабігали закупати [хліб] (Г. Квітка-Основ'яненко);
З далеких сіл понабігали підводи, нічної доби чатували в лісі (К. Гордієнко);
Понабігали діти у двір.
2. Натекти поступово в багатьох місцях.
Понабігало води в діжки.
3. Виступити, з'явитися (про зморшки).
Глянула я через щілину: Омелько п'є та супиться, аж зморшки понабігали йому на лобі (І. Нечуй-Левицький).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- понабігати — понабіга́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- понабігати — -аємо, -аєте, док. 1》 Прибігти, прибути в яке-небудь місце (про багатьох). 2》 Натекти поступово в багатьох місцях. 3》 Виступити, з'явитися (про зморшки). Великий тлумачний словник сучасної мови
- понабігати — ПОНАБІГА́ТИ, а́ємо, а́єте, док. 1. Прибігти, прибути в яке-небудь місце (про багатьох). Де хліба приторгує [Тихін], де підводи наньме [найме], та усе недорого і дешевш проти усіх, що тогді [тоді] зо усіх голодних місць понабігали закупати (Кв.-Осн. Словник української мови в 11 томах
- понабігати — Понабігати, -гаємо, -єте гл. Набѣжать, сбѣжаться (о многихъ). Понабігають з слободи дітвора до діда. Драг. 419. Словник української мови Грінченка