1. Словник української мови в 11 томах

понабігати

ПОНАБІГА́ТИ, а́ємо, а́єте, док.

1. Прибігти, прибути в яке-небудь місце (про багатьох).

Де хліба приторгує [Тихін], де підводи наньме [найме], та усе недорого і дешевш проти усіх, що тогді [тоді] зо усіх голодних місць понабігали закупати (Кв.-Осн., II, 1956, 145);

З далеких сіл понабігали підводи, нічної доби чатували в лісі (Горд., Чужу ниву.., 1947, 300);

Понабігали діти у двір.

2. Натекти поступово в багатьох місцях.

3. Виступити, з’явитися (про зморшки).

Глянула я через щілину: Омелько п’є та супиться, аж зморшки понабігали йому на лобі (Н.-Лев., II, 1956, 16).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. понабігати — понабіга́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. понабігати — -аємо, -аєте, док. 1》 Прибігти, прибути в яке-небудь місце (про багатьох). 2》 Натекти поступово в багатьох місцях. 3》 Виступити, з'явитися (про зморшки). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. понабігати — ПОНАБІГА́ТИ, а́ємо, а́єте, док. 1. Прибігти, прибути в яке-небудь місце (про багатьох). Зо усіх голодних місць понабігали закупати [хліб] (Г. Квітка-Основ'яненко); З далеких сіл понабігали підводи, нічної доби чатували в лісі (К. Словник української мови у 20 томах
  4. понабігати — Понабігати, -гаємо, -єте гл. Набѣжать, сбѣжаться (о многихъ). Понабігають з слободи дітвора до діда. Драг. 419. Словник української мови Грінченка