1. Словник української мови у 20 томах

понакрадати

ПОНАКРАДА́ТИ, а́ю, а́єш, док., чого.

Накрасти чого-небудь (про багатьох); накрасти багато чогось не за один раз.

– То вони, мабуть, понакрадають у чужих садках, та й хваляться! – неласкаво одказав Жук (Панас Мирний);

– Свої [пластинки] дешевше цінують [німецькі фашисти], аніж наші!.. – Понакрадали на Україні... (О. Гончар);

// у що. Укравши, помістити в різні місця.

[1-а дівчина:] Біжу та думаю: коли б хоч борошно не розсипалось, що в рукава понакрадала... (М. Кропивницький).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. понакрадати — понакрада́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. понакрадати — -аю, -аєш, док., перех. Накрасти чого-небудь (про багатьох); накрасти багато чогось не за один раз. || у що. Укравши, помістити в різні місця. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. понакрадати — ПОНАКРАДА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Накрасти чого-небудь (про багатьох); накрасти багато чогось не за один раз. — То вони, мабуть, понакрадають у чужих садках, та й хваляться!... Словник української мови в 11 томах
  4. понакрадати — Понакрада́ти, -да́ю, -єш гл. Накрасть (во множествѣ). На ярмарку понакрадають, а тоді й кажуть, що понакуповували. Словник української мови Грінченка