1. Словник української мови в 11 томах

понакрадати

ПОНАКРАДА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Накрасти чого-небудь (про багатьох); накрасти багато чогось не за один раз.

— То вони, мабуть, понакрадають у чужих садках, та й хваляться! — неласкаво одказав Жук (Мирний, І, 1954, 334);

— Свої [пластинки] дешевше цінують [німецькі фашисти], аніж наші!.. — Понакрадали на Україні… (Гончар, III, 1959, 273);

// у що. Укравши, помістити в різні місця.

[1-а дівчина:] Біжу та думаю: коли б хоч борошно не розсипалось, що в рукава понакрадала… (Кроп., IV, 1959, 283).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. понакрадати — понакрада́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. понакрадати — -аю, -аєш, док., перех. Накрасти чого-небудь (про багатьох); накрасти багато чогось не за один раз. || у що. Укравши, помістити в різні місця. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. понакрадати — ПОНАКРАДА́ТИ, а́ю, а́єш, док., чого. Накрасти чого-небудь (про багатьох); накрасти багато чогось не за один раз. – То вони, мабуть, понакрадають у чужих садках, та й хваляться!... Словник української мови у 20 томах
  4. понакрадати — Понакрада́ти, -да́ю, -єш гл. Накрасть (во множествѣ). На ярмарку понакрадають, а тоді й кажуть, що понакуповували. Словник української мови Грінченка