поналазити
ПОНАЛА́ЗИТИ, ите, зять і ПОНАЛІЗА́ТИ, а́єте, а́ють, док.
1. Налізти куди-небудь у великій кількості (про плазунів, комах і т. ін.).
Бджоли поналазили їй і в пазуху, і в спідницю (І. Нечуй-Левицький);
Незабаром клумби й грядки, які доглядала Зіна, почали занепадати, на них з'явилися бур'яни, туди поналазила якась черва і стала точити ніжні пелюстки (О. Іваненко);
// Проникнути куди-небудь у великій кількості або в багато місць (про сіно, сніг, пил і т. ін.).
Сіно .. поналазило за комір, у пазуху, заплуталось у хрестах та в дукачах (І. Нечуй-Левицький).
2. Прийти, прибути куди-небудь у великій кількості (несхвально).
У різних кінцях саду загавкали собаки й трохи згодом лунав чийсь грубий голос: – Чого поналазили сюди? Чого не бачили?.. (С. Васильченко);
[Вустя:] Коли б ви бачили, мамо, що людей поналазило у двір та дітвори, аж тини вгинаються (М. Кропивницький);
// Проникнути до складу певного колективу, організації і т. ін. (про багатьох).
В румунську дивізію, котра за нами стоїть, поналазили фашистські офіцери та й каламутять воду – за нашою спиною... (О. Гончар).
Значення в інших словниках
- поналазити — понала́зити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- поналазити — -ите, -зять і поналізати, -аєте, -ають, док. 1》 Налізти куди-небудь у великій кількості (про плазунів, комах і т. ін.). || Проникнути куди-небудь у великій кількості або в багато місць (про сіно, сніг, пил і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- поналазити — ПОНАЛА́ЗИТИ, ите, зять і ПОНАЛІЗА́ТИ, а́єте, а́ють, док. 1. Налізти куди-небудь у великій кількості (про плазунів, комах і т. ін.). Бджоли поналазили їй і в пазуху, і в спідницю (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах