поналивати
ПОНАЛИВА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що.
1. Налити багато чого-небудь у багатьох місцях; наливши, утворити багато чогось у багатьох місцях.
Аж чудно, далебі, мені! Ну, що їм від того прибуде, Як дощ поналива води? (Л. Глібов);
Поналивав зеленаві калюжі дощ, .. в лісовій глушині (Ю. Яновський);
// Наповнити багато чого-небудь рідиною.
Сухобрус поналивав чарки, і всі випили й стали ще веселіші (І. Нечуй-Левицький);
// безос.
Виїжджали з Криничок по добрій санній дорозі, а повернулись уже по весняному бездоріжжю: вода підступала з-під снігу, поналивало балки (О. Гончар).
2. безос. Набратися соком (про бруньки, плоди, зерно і т. ін.).
На гілках уже скрізь поналивало бруньки (І. Франко).
3. перен., розм. Упоїти багатьох.
Набігли волосні в хату, де саме гульня йшла. Чіпка зараз до їх [них]. Поналивав так, що ледве додому рачки долізли (Панас Мирний).
Значення в інших словниках
- поналивати — поналива́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- поналивати — -аю, -аєш, док., перех. 1》 Налити велику кількість чого-небудь у багатьох місцях; наливши, утворити велику кількість чогось у багатьох місцях. || Наповнити велику кількість чого-небудь рідиною. || безос. 2》 безос. Великий тлумачний словник сучасної мови
- поналивати — ПОНАЛИВА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. 1. Налити багато чого-небудь у багатьох місцях; наливши, утворити багато чогось у багатьох місцях. Аж чудно, далебі, мені! Ну, що їм від того прибуде, Як дощ поналива води? (Гл., Вибр. Словник української мови в 11 томах
- поналивати — Поналива́ти, -ва́ю, -єш гл. Налить (во множествѣ). Поналивала у казани оливи і понаставляла у піч. Рудч. Ск. II. 152. Ну що їм від того прибуде, як дощ поналива води? Гліб. Словник української мови Грінченка