1. Словник української мови у 20 томах

понатягати

ПОНАТЯГА́ТИ¹, а́ю, а́єш і ПОНАТЯ́ГУВАТИ, ую, уєш, док., що.

1. Натягти що-небудь (про багатьох).

От вони повиходили, понатягали луки – та й нумо стріляти (з казки);

// у сполуч. зі сл. шия. Витягати в якому-небудь напрямку, випрямляти (про багатьох).

– Дивися!.. – прошептав [Павлик] до неї. – Під вікном мама... І обоє понатягали шиї... і гляділи... (О. Кобилянська);

// Натягнувши, закріпити багато чого-небудь.

Понатягати дроти на стовпах.

2. розм. Одягти з деяким зусиллям, натягти на себе що-небудь (про багатьох); одягти багато чогось.

Усі повилазили з-за столу, понатягали шапки, вийшли з хати, запаливши люльки (Панас Мирний);

Онуки понатягували на руки здоровенні й чорні, як горшки, рукавиці, і духопелять один одного у пику! (Є. Кравченко).

ПОНАТЯГА́ТИ², а́ю, а́єш і ПОНАТЯ́ГУВАТИ, ую, уєш, док., що, розм.

Назносити багато чого-небудь.

Там [у приміщенні] ще висіли портрети царів, яких понатягали сюди гетьманці (С. Скляренко);

Подумав [Миронець], оглядаючи всю кімнату, що добре зробив, звелівши повиносити з неї всілякі там міщанські витребеньки – салфеточки, слоників та інше непотріб'я [непотріб], яке його Харитя за четверть віку понатягувала сюди (Д. Бедзик).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. понатягати — понатяга́ти 1 дієслово доконаного виду натягнути; одягнути — про багатьох понатяга́ти 2 дієслово доконаного виду назносити багато чогось розм. Орфографічний словник української мови
  2. понатягати — I -аю, -аєш і понатягувати, -ую, -уєш, док., перех. 1》 Натягнути що-небудь (про багатьох). || у сполуч. зі сл. шия. Витягати в якому-небудь напрямку, випрямляти (про багатьох). || Натягнувши, закріпити багато чого-небудь. Понатягати дроти на стовпах. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. понатягати — ПОНАТЯГА́ТИ¹, а́ю, а́єш і ПОНАТЯ́ГУВАТИ, ую, уєш, док., перех. 1. Натягнути що-небудь (про багатьох). От вони повиходили, понатягали луки — та й нумо стріляти (Укр.. казки, 1951, 170); // у сполуч. із сл. шия. Словник української мови в 11 томах
  4. понатягати — Понатяга́ти, -га́ю, -єш гл. То-же, что и натягти, но во множествѣ. Словник української мови Грінченка