1. Орфографічний словник української мови

понатягати

понатяга́ти 1

дієслово доконаного виду

натягнути; одягнути — про багатьох

понатяга́ти 2

дієслово доконаного виду

назносити багато чогось

розм.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. понатягати — I -аю, -аєш і понатягувати, -ую, -уєш, док., перех. 1》 Натягнути що-небудь (про багатьох). || у сполуч. зі сл. шия. Витягати в якому-небудь напрямку, випрямляти (про багатьох). || Натягнувши, закріпити багато чого-небудь. Понатягати дроти на стовпах. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. понатягати — ПОНАТЯГА́ТИ¹, а́ю, а́єш і ПОНАТЯ́ГУВАТИ, ую, уєш, док., що. 1. Натягти що-небудь (про багатьох). От вони повиходили, понатягали луки – та й нумо стріляти (з казки); // у сполуч. зі сл. шия. Витягати в якому-небудь напрямку, випрямляти (про багатьох). Словник української мови у 20 томах
  3. понатягати — ПОНАТЯГА́ТИ¹, а́ю, а́єш і ПОНАТЯ́ГУВАТИ, ую, уєш, док., перех. 1. Натягнути що-небудь (про багатьох). От вони повиходили, понатягали луки — та й нумо стріляти (Укр.. казки, 1951, 170); // у сполуч. із сл. шия. Словник української мови в 11 томах
  4. понатягати — Понатяга́ти, -га́ю, -єш гл. То-же, что и натягти, но во множествѣ. Словник української мови Грінченка