поначитувати
ПОНАЧИ́ТУВАТИ, ую, уєш, док., що, розм.
Читаючи книжки, довідатися про багато чого-небудь (про багатьох).
Що старі люди казали, так те все в його [Зінька] дурниця, брехня, вигадки; тільки що в книжках поначитує, дак те правда (Б. Грінченко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- поначитувати — Поначи́тувати, -тую, -єш гл. Вычитать (во множествѣ). Словник української мови Грінченка