пониклий
ПОНИ́КЛИЙ, а, е.
1. Дієпр. акт. до пони́кнути.
Навколо в мовчанці стоять приголомшені люди у розпачі, з широко розкритими очима жінки, пониклі у тяжкій думі, та хмурні мужики (А. Головко).
2. у знач. прикм. Похилений.
“Куди йти? Що робити?” питала вдесяте сама себе молодиця, схопивши обома руками свою пониклу голову (Л. Яновська).
3. у знач. прикм. Полеглий (про траву, злакові).
Лани пониклої перестояної пшениці... Женці серед подзьобаної бомбами ниви, яку їм нізащо не скосити (А. Хорунжий).
4. у знач. прикм. Який звисає, звислий.
Верба плакуча. Красиве дерево з тонкими пониклими гілками (з наук. літ.).
5. у знач. прикм. Пригнічений.
Туди [на Каховку] йшли [врангелівці], як на прогулянку, в англійських новісіньких френчах та французьких галіфе, а звідти поверталися пониклі, зарослі, в пилюці, в крові... (О. Гончар);
// перен. Який має похмурий вигляд.
Ми пішли до старої хати. Тільки одчинили двері, одразу вдарило на нас важким духом .. Повіяло кошмарами пониклих руїн (С. Васильченко).
Значення в інших словниках
- пониклий — пони́клий дієприкметник Орфографічний словник української мови
- пониклий — (- голову) похилений; (- траву) полеглий; (- гілля) звислий; (вигляд) пригнічений, гнітючий. Словник синонімів Караванського
- пониклий — див. сумний Словник синонімів Вусика
- пониклий — -а, -е. 1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до поникнути. 2》 у знач. прикм. Похилений. 3》 у знач. прикм. Полеглий (про траву, злакові). 4》 у знач. прикм. Який звисає, звислий. 5》 у знач. прикм. Пригнічений. || перен. Який має похмурий вигляд. Великий тлумачний словник сучасної мови
- пониклий — ПРИГНІ́ЧЕНИЙ (про людину, охоплену гнітючими почуттями, її обличчя, очі тощо), ПРИДА́ВЛЕНИЙ, ПРИГНО́БЛЕНИЙ, ПОНИКЛИЙ, ПРИБИ́ТИЙ, ПРИГОЛО́МШЕНИЙ, ПОБИ́ТИЙ підсил., УБИ́ТИЙ (ВБИ́ТИЙ) підсил., РОЗТО́ПТАНИЙ підсил. Словник синонімів української мови
- пониклий — ПОНИ́КЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до пони́кнути. Навколо в мовчанці стоять приголомшені люди у розпачі, з широко розкритими очима жінки, пониклі у тяжкій думі, та хмурні мужики (Головко, II, 1957, 295). 2. у знач. прикм. Похилений. «Куди йти?... Словник української мови в 11 томах
- пониклий — Пониклий, -а, -е Поникшій. Схилив свою головоньку червоно-рожеву до білого пониклого личенька лилеї. Шевч. 365. Словник української мови Грінченка